2 жовтня 2026 року у бідних передмістях Парижа розпочалися масові протести старшокласників через жахливий стан шкіл, переповнені класи та нестачу викладачів. Згодом акції швидко поширилися на інші міста країни — Марсель, Страсбург, Тур, Лілль та місто По, а також на департамент Сена-Сен-Дені. Загалом протести охопили понад 1200 ліцеїв по всій Франції.
До учнів долучилися їхні батьки та вчителі. Учасники вимагають покращити умови навчання, забезпечити належне фінансування освіти й вирішити проблему нестачі педагогів. У деяких закладах через відсутність учителів скасовувалися уроки математики, гуманітарних дисциплін, англійської мови та фізкультури, а подекуди, за словами протестувальників, немає навіть питної води. Лише у 2026 році уряд скоротив понад 3 тисячі вчительських посад.
Сутички та затримання
Мирні мітинги переросли у сутички: поліція застосувала проти підлітків сльозогінний газ та гумові кулі. Частина протестувальників дістала пошкодження очей, вибиті зуби та удари по голові. Загалом силовики затримали вже понад 5 тисяч людей.
Реакція влади та історичний контекст
Міністр внутрішніх справ Лоран Нуньєс назвав ситуацію «неприйнятним кліматом насильства» і закликав відновити порядок. За його словами, протестувальники «атакують правоохоронців, кидають у них предметами й лаються», а також намагаються вчинити підпали. За даними профспілки CGT, у четвер у департаменті Сена-Сен-Дені до протестів долучилися близько двох третин старших шкіл, а у двох третинах навчальних закладів регіону залишаються вакантними посади вчителів. Масштаб нинішніх протестів уже порівнюють із великою хвилею шкільних акцій у Франції 1990-х років. Акції відбуваються на тлі запланованих бюджетних обмежень французької влади.
